субота, 5 січня 2013 р.

Моя

   Ось уже й відшумів Новий рік. Подарунки, сміх, загадування бажань, дзенькіт бокалів та феєрверки... Тепер всі готуються зустрічати інше свято- чудесне Різдво.  А я між цими святами відпочиваю і займаюсь нічогонеробством:) Це в мене дуже добре виходить:)  
   Тому покажу вам ще минулорічну лялю- вона дуже дорога для мене. Шилась на замовлення, але коли я закінчила її, поглянула їй в очі, взяла на руки і обняла- зрозуміла, що не зможу її  нікому віддати. Часом в мене буває таке відчуття, але я стараюсь його побороти. А тут зрозуміла-буду дуже жаліти, якщо віддам її. Тому  в екстренному порядку за дві ночі зшила іншу, а цю дівчинку залишила собі. Вона сидить тепер собі спокійненько на поличці біля мого робочого місця і коли я піднімаю очі  і зустрічаюсь з нею поглядами-так радію, що вона в мене є :)  Моя Ляля... 

Така от лірична історія. А вам тяжко буває розлучатись зі своїми творіннями?

16 коментарів:

  1. Хорошенькая девочка.Мне бы тоже было жаль расставаться с такой миленькой.

    ВідповістиВидалити
  2. Она красуня! И очень правильно - когда не можешь и не расстаешься с теми, кого полюбила) У меня, думаю из-за того что полюбила, многие куколки выставленные в инетмагазины не продаются - не могу отпустить).
    Поэтому одну из любимиц решила подарить, приглашаю на конфетку) http://uliakostyk.blogspot.com/2013/01/blog-post.html

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Дякую, Юля! На цукерочку вже записалась:)

      Видалити
  3. Олечка, какая прекрасная и трогательная история! И какая чудесная Твоя Ляля! Да, куколки они такие...У меня вот мои лосики дома остались, рука не поднялась их выставить на продажу, и поставить их негде - лежат себе в коробочке и ждут своего часа - или особенных новых хозяев или большого дома с кучей полочек и камином для них:) А с зайцами мне тоже тяжело расставаться - даже когда отнесла их в магазин - не хотелось уходить, и даже мысли приходят их забрать домой:) Ну пусть повисят в веселой компании чудесных игрушек - вдруг найдут своего хозяина:)

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Ти мене розумієш:) Іноді віддаю іграшки легше, а іноді так не хочеться розлучатись з ними. Але кожна іграшка варта дому і люблячих хазяїв, тому і треба ділитись радістю з іншими і вміти відпускати їх:)

      Видалити
    2. Точно-точно, эх, нужно себя воспитывать:)

      Видалити
  4. Дуже гарна ляля) Я не уявляю як можна розлучатись з такими гарними і живими оченятами) Це мабуть дуууже важко!
    У мене також я парочка фаворитів. Наче робила виключно для себе)

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Дякую, Інна! Та в кожної лялі ніби свій характер і деякі- більш співзвучні мені-дійсно тяжко відпускати. Але з іншого боку- в мому домі таки на всіх місця не вистачить- а шити хочеться все нові і нові персонажі:)

      Видалити
  5. Оля, это так трогательно — сшила себе близкую, родную душу. Прекрасная предрождественская сказка:)

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Дякую! Захотілось поділитись з читачами своїми емоціями та відчуттями.

      Видалити
  6. Олечка, яка гарнюня! В мене іноді також таке буває))))) Так буває важко розставатися з улюбленцями!

    ВідповістиВидалити
  7. Олечка, сколько красоты в твоих куколках! Зашла в гости, а уйти никак не могу!

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Я всегда тебе очень рада! Заходи почаще:)
      И - спасибо большое!!!

      Видалити