Пам'ятаєте казку Андерсена про чарівника Оле Лукойє, який дарував слухняним дітям різнобарвні сни? (в дитинстві я дуже любила читати цю історію). І в одному з таких снів хлопчика Яльмара запросили на мишаче весілля. Через багато-багато років і мені випала нагода побувати на такому весіллі:)
Прекрасна та ніжна наречена, мужній миш-наречений, красиве вбрання, багато гостей, дорогі напої та наїдки -сири гауда, чеддер, пармезан, моцарелла, фета, маскарпоне, брі, рокфор - на будь-який смак. Ех, є що згадати...
Весілля відгуло, лишились тільки прекрасні фото на згадку.
Цю щасливу історію про велике кохання та прекрасне весілля двох мишок годилось би закінчити словами : «І я там була, мед-пиво пила, по бороді текло, в рот не потрапляло... " Та напевне доречніше буде сказати не мед-пиво, а сир:)
П.С. А якщо чесно, то ці мишки прикрашали весільну машину справжніх молодят:) Але ж мені можна і помріяти - особливо про ті всі сири:)